Війна Екологія

Замість водосховища — токсичний пил війни. Що буде на місці Каховської ГЕС?

У ніч на 6 черв­ня було підір­ва­но гре­блю Каховського водо­схо­ви­ща. Внаслідок руй­ну­ва­н­ня гре­блі зни­кло водо­схо­ви­ще – дру­ге за пло­щею в Україні. Понад дві тися­чі ква­дра­тних кіло­ме­трів, які зали­ша­ли­ся під водою близь­ко 60 років, зно­ву ста­ли сухо­до­лом, а вели­че­зна тери­то­рія, що ниж­ча за гре­блю була зато­пле­на. Якими будуть еко­ло­гі­чні наслід­ки цьо­го пер­шо­го у Європі після Другої сві­то­вої вій­ни зни­кне­н­ня вели­ко­го водо­схо­ви­ща? Що буде з еко­си­сте­ма­ми, з тва­ри­на­ми, росли­на­ми та людьми, які рока­ми жили на бере­гах водо­схо­ви­ща? T-invariant звер­нув­ся за комен­та­ря­ми до екс­пер­тів робо­чої гру­пи з вивче­н­ня еко­ло­гі­чних наслід­ків вій­ни в Україні (UWEC): еко­ло­га Євгена Симонова з австра­лій­сько­го уні­вер­си­те­ту Нового Південного Уельсу та Олексія Василюка, керів­ни­ка Української при­ро­до­охо­рон­ної гру­пи.

Що таке Каховське водосховище?

Сучасне Дніпро, як і Волга, за радян­ських часів було пере­тво­ре­но на каскад водо­схо­вищ. Каховське — шосте та остан­нє з дні­пров­ських водо­схо­вищ та одне з най­біль­ших за пло­щею (посту­па­є­ться лише Кременчуцькому) — 2150 ква­дра­тних кілометрів.

Водосховище було запов­не­не у 1958 році під час будів­ни­цтва Каховської ГЕС. Як і в бага­тьох інших водо­схо­ви­щах, побу­до­ва­них у радян­ську епо­ху, енер­ге­ти­чна ефе­ктив­ність Каховського була неви­со­ка: на один міль­йон кіло­ват-годин річно­го виро­бле­н­ня еле­ктро­енер­гії при­па­да­ло 151,4 гекта­рів водно­го дзер­ка­ла (напри­клад, у Дніпрогесу, побу­до­ва­но­го в 1930-х роках, цей пока­зник був більш ніж у 10 разів вище 9,9 гекта­рів). Це най­гір­ший пока­зник серед укра­їн­ських водо­схо­вищ. Втім, Каховському водо­схо­ви­щу ще дале­ко до ліде­ра «Рибинського водо­схо­ви­ща», де на міль­йон кіло­ват-годин при­па­да­ло 505,5 гекта­рів водно­го дзеркала.

За від­но­сно неве­ли­ку надбав­ку для енер­го­си­сте­ми дово­ди­ло­ся роз­пла­чу­ва­тись вели­че­зною зоною зато­пле­н­ня. У цю зону потра­пи­ло без­ліч насе­ле­них пун­ктів (висе­ли­ти дове­ло­ся близь­ко 37 тисяч осіб), а також вели­кі плав­ні — зато­пле­ні та забо­ло­че­ні тери­то­рії, що поза­ро­ста­ли оче­ре­том і чагар­ни­ком, а також без­ліч озер і ста­риць. Зокрема, було зато­пле­но біль­шу части­ну плав­нів і заплав­них лісів Великого Лугу, що роз­тя­гнув­ся вздовж Дніпра на від­стань близь­ко 110 кіло­ме­трів і від­зна­чав­ся бага­тою тва­рин­ні­стю та рослин­ним світом.

«Тут були вели­че­зні плав­ні - вели­ка водно-боло­тна тери­то­рія, дуже бага­та пта­ха­ми, з вели­кою кіль­кі­стю оче­ре­тя­них чагар­ни­ків і вся­ких інших уні­каль­них рослин», — від­зна­чає Євген Симонов.

Після запов­не­н­ня водо­йми­ща на цій ділян­ці річки зни­кли 16 видів рід­кі­сних риб, у тому числі пов­ні­стю зни­кли осе­тер, сев­рю­га, білу­га, міно­га, вугор. Дрібноводне водо­схо­ви­ще з низь­кою швид­кі­стю течії силь­но про­грі­ва­ло­ся влі­тку і почи­на­ло «цві­сти». У ньо­му актив­но роз­мно­жу­ва­ли­ся та гину­ли водо­ро­сті. Це зни­жу­ва­ло вміст кисню у воді та при­зво­ди­ло до заги­бе­лі риби.

Після 6 червня

У ніч на 6 черв­ня було підір­ва­но гре­блю Каховського водо­схо­ви­ща. Було зато­пле­но близь­ко 30 насе­ле­них пун­ктів, де мешка­ли 40 тисяч осіб. Загинули щонай­мен­ше 52 осо­би. Пряма еко­но­мі­чна шко­да від ката­стро­фи оці­ню­є­ться в 2 мільяр­ди дола­рів. Але наслід­ки на цьо­му не закін­чу­ю­ться: вна­слі­док руй­ну­ва­н­ня гре­блі зни­кло водо­схо­ви­ще – дру­ге за пло­щею в Україні. Понад дві тися­чі ква­дра­тних кіло­ме­трів, які зали­ша­ли­ся під водою близь­ко 60 років, зно­ву ста­ли сухо­до­лом, а вели­че­зна тери­то­рія ниж­че за гре­блю була затоплена.

Вище гре­блі зро­шу­валь­ні систе­ми обмі­лі­ли і попе­ре­си­ха­ли, вели­кі тери­то­рії та водо­за­бір­ні систе­ми зали­ши­ли­ся без води, без­ліч тва­рин позбу­ли­ся зви­чних джерел.

Нижче гре­блі вода зруй­ну­ва­ла і під­то­пи­ла не лише будин­ки, а й цвин­та­рі, ско­то­мо­гиль­ни­ки та вигрі­бні ями, вна­слі­док чого різ­ко зріс ризик інфе­кцій. Зруйновано інфра­стру­кту­ру: люди зали­ши­ли­ся без води та еле­ктри­ки. У зоні зато­пле­н­ня заги­ну­ло без­ліч тва­рин та рослин.

Це ста­ло­ся про­тя­гом кіль­кох днів. Важливо зро­зу­мі­ти, які дов­го­стро­ко­ві наслід­ки для еко­си­стем, що  вищі і ниж­чі за гре­блю, наскіль­ки постра­ждає при­ро­дне сере­до­ви­ще, і наскіль­ки шко­дять людям ці зміни. 


Мапа зато­пле­н­ня ста­ном на 7 черв­ня. Жовтим позна­че­ні засе­ле­ні зони. На виріз­ках злі­ва напра­во зато­пле­н­ня: пів­ден­ний Херсон, Гола Пристань, Олешки. NASA

Вище греблі. Інвазійні види

Дно водо­схо­ви­ща, що ого­ли­ло­ся, заро­стає. Але це не озна­чає, що тут від­нов­ля­ться ті ж самі еко­си­сте­ми, що були до ство­ре­н­ня гідро­стан­ції. Найімовірніше, нову сушу займуть інва­зій­ні види. Війна зна­чно при­ско­рює їхню появу. Наприклад, під час Другої сві­то­вої вій­ни на тери­то­рії України з’я­ви­ли­ся такі при­буль­ці з Америки, як інва­зій­на ґрин­де­лія та каран­тин­ний бур’ян амброзія.

Сьогодні, коли в Україну потра­пля­ють части­ни росій­ських військ із різних регіо­нів від Кавказу до Далекого Сходу, ймо­вір­ність зане­се­н­ня інва­зій­них видів різ­ко зро­стає. Багато з цих видів, напри­клад, бор­щів­ник Сосновського, вже про­ни­кли в кра­ї­ну і можуть поча­ти актив­но займа­ти нові території.

Прикладом того, що може ста­ти­ся з дном Каховського водо­схо­ви­ща, що ого­ли­ло­ся, за сло­ва­ми Симонова, може слу­жи­ти ситу­а­ція на Оскільському водо­схо­ви­щі. На поча­тку кві­тня 2022 року дам­бу було зруй­но­ва­но. Було спу­ще­но части­ну води водо­схо­ви­ща, і близь­ко 9 тисяч гекта­рів мули­сто­го дни­ща ого­ли­ли­ся. За дани­ми Симонова, вже 70% коли­шньої під­во­дної час­тки зайня­ті рослин­ні­стю, що хара­ктер­на для луків. «Мої коле­ги, які мають можли­вість бути на місці, ствер­джу­ють, що там не мен­ше деся­ти різних чужо­рі­дних видів», — гово­рить учений.

На його дум­ку, дно Каховського водо­схо­ви­ща, що ого­ли­ло­ся,— це теж плац­дарм для роз­ви­тку нової рослин­но­сті: «Є вели­кий ризик, що чужо­рі­дні та синан­тро­пні види всти­гнуть першими».

Вище греблі. Багаторуслова конструкція

Супутникові знім­ки дозво­ля­ють вже зараз зага­лом уяви­ти, якою буде зона, яка «виплив­ла» з-під води після руй­ну­ва­н­ня гре­блі ГЕС.

«Швидше за все це буде бага­то­ру­кав­на будо­ва, тоб­то крім основ­но­го русла Дніпра зали­ши­ться кіль­ка роз­га­лу­же­них дода­тко­вих русл», — гово­рить Симонов. Він вва­жає, що на 30% цієї тери­то­рії від­нов­ля­ться плав­ні — які­сні водно-боло­тні угі­д­дя: «А 70% від­нов­лю­ва­ти­ме­ться в якісь інші спільноти».

Але Симонов наго­ло­шує, що те, яким саме буде ланд­шафт, зале­жить від того, як регу­лю­ва­ти­ме­ться стік Дніпра гре­бля­ми вище за течі­єю. Стік може бути нала­што­ва­ний так, що зали­ши­ться лише одне голов­не русло, тому що води для «про­ми­ва­н­ня» вто­рин­них та побі­чних русл не вистачить.

У євро­пей­сько­му зако­но­дав­стві, зазна­чив Симонов, є поня­т­тя еко­ло­гі­чно­го сто­ку (environmental flow), доста­тньо­го для під­трим­ки гар­но­го ста­ну при­ро­дних водних систем. Якщо цьо­го не зро­би­ти, то еко­си­сте­ми не змо­жуть від­но­ви­тись у пов­но­му обсязі.

«Це буде при­кро, адже для того, щоб ці про­то­ки жили, їх тре­ба про­ми­ва­ти. Тому необ­хі­дно, щоб на всіх водо­схо­ви­щах, що зна­хо­дя­ться вище, пере­йня­ли­ся яки­мось прийня­тним режи­мом про­пу­ску павод­ку», – наго­ло­шує Симонов.

Крім того, будуть ділян­ки, де ґрун­то­ві води підуть на біль­шу гли­би­ну, ніж сьо­го­дні. Тоді на поверх­ні від­бу­де­ться змі­на еко­си­стем на більш стій­кі до дефі­ци­ту води види рослин­но­сті. Можливо, якісь зони вза­га­лі не заро­стуть і почнуть зазна­ва­ти вітро­вої еро­зії. Тоді вини­ка­ють пило­ві бурі.

Багато хто вислов­лює побо­ю­ва­н­ня, що ці бурі будуть «токси­чни­ми»: дон­ні опа­ди у водо­схо­ви­щі можуть місти­ти вели­ку кіль­кість небез­пе­чних від­хо­дів: добрив, про­ми­сло­вих стоків.

«Вони нане­се­ні звер­ху, де у басей­ні Дніпра роз­та­шо­ва­но 70% укра­їн­ської про­ми­сло­во­сті та поло­ви­на укра­їн­сько­го сіль­сько­го госпо­дар­ства. Їх сто­ки, м’я­ко ска­жі­мо, не дуже чисті, — гово­рить Симонов. — З іншо­го боку, абсо­лю­тно нео­бо­в’яз­ко­во, що такі нано­си будуть саме в осу­ше­них зонах».

За його сло­ва­ми, дослі­дже­н­ня дни­ща Рибинського водо­схо­ви­ща, коли обго­во­рю­ва­ла­ся ідея час­тко­во його осу­ши­ти, пока­за­ло, що в ньо­му є чима­ло діля­нок, де немає токси­чних опа­дів. «Може вияви­ти­ся, що 90% тери­то­рії буде в прийня­тно­му ста­ні», — ска­зав учений.

Олексій Василюк вва­жає, що потрі­бно роби­ти актив­ні зуси­л­ля щодо запо­бі­га­н­ня пило­вим бурям: засі­я­ти тери­то­рію, не чека­ю­чи, поки тра­ва там з’я­ви­ться зно­ву: «Потрібно зупи­ни­ти роз­ду­ва­н­ня мулу з цієї тери­то­рії, бо це буде не про­сто чистий пісок, це буде ґрунт, який нако­пи­чу­вав деся­ти­лі­т­тя­ми забру­дне­н­ня із Запоріжжя. Я вва­жаю, що це все потрі­бно засі­я­ти місце­ви­ми тра­ва­ми, щоб зупи­ни­ти виві­трю­ва­н­ня, тра­ва­ми, які ростуть у запла­ви­ні річки», — вва­жає еколог.

«Але я б без вимі­рів скла­ду нано­сів худо­бу не пускав пасти на ці нові луки», — попе­ре­джає Симонов.

Вище греблі. Що буде з птахами та звірами?

Плавні, що існу­ва­ли до запов­не­н­ня водо­схо­ви­ща, насе­ля­ли без­ліч тва­рин: зокре­ма, понад 180 видів пта­хів. «Якщо хоча б на 20% дни­ща від­нов­ля­ться водно-боло­тні тери­то­рії, це буде вели­че­зне дода­тко­ве місце про­жи­ва­н­ня для водо­плав­них пта­хів», — гово­рить Симонов. 

Однак, визнає він, якісь види пта­хів і тва­рин не змо­жуть при­сто­су­ва­ти­ся до умов, що змі­ни­ли­ся, напри­клад, ті, які рані­ше змо­гли ада­пту­ва­ти­ся до жит­тя поряд з вели­че­зним водним дзер­ка­лом. Менше ста­не і риби, тих видів, які жили в цій міл­ко­во­дній і запов­не­ній водо­ро­стя­ми (тоб­то бага­тим на пожив­ні речо­ви­ни) водо­ймі. Риба буде різно­ма­ні­тною, але місць про­жи­ва­н­ня для риби буде наба­га­то менше.

«Сказати одно­зна­чно, що було пога­но, а ста­ло добре, кате­го­ри­чно не можна. Піде вели­ка пере­бу­до­ва одні­єї водної еко­си­сте­ми в іншу, різно­ма­ні­тні­шу водно-боло­тну. За раху­нок того, що вона різно­ма­ні­тні­ша, можна при­пу­сти­ти, що буде біль­ше можли­во­стей для жит­тя пта­хів. Але пери­метр у неї буде мен­ше», — гово­рить учений.

За дани­ми Української при­ро­до­охо­рон­ної гру­пи, пер­ші кіль­ка років для всіх існу­ю­чих видів наста­не ката­стро­фа, тому що все, до чого вони зви­кли, змі­ни­ться: «Але деякі зна­йдуть себе ніші, які їх вла­што­ву­ють одра­зу», — зазна­чає Симонов. Василюк вва­жає, що еко­си­сте­ми вище гре­блі можуть від­но­ви­ти­ся досить швид­ко. “Можливо, років 15”, — гово­рить він.

Нижче греблі. Заповідники

Територія ниж­че гре­блі – це вели­ка запо­від­на зона і зби­тки для неї ще нале­жить оцінити.

«Вниз за течі­єю від гре­блі водо­схо­ви­ща — це націо­наль­ні пар­ки та запо­від­ни­ки, де один в інший пере­хо­дять, як у пазлі», — каже Василюк.

Саме в цьо­му регіо­ні у 1927 році було ство­ре­но пер­ші запо­від­ни­ки, які зараз ста­ли Чорноморським біо­сфер­ним запо­від­ни­ком, націо­наль­ним пар­ком Олешківські піски.

Це місце, де влі­тку най­біль­ші коло­нії пта­хів у Північному Причорномор’ї. Це зона, де восе­ни і наве­сні най­біль­ші кон­цен­тра­ції пта­хів на мігра­ції, а взим­ку — най­біль­ші кон­цен­тра­ції на зимів­лі. І ось, у самий сезон роз­мно­же­н­ня всіх цих тва­рин все про­сто зми­ває водою», — каже Василюк.

За його сло­ва­ми, тако­го мас­шта­бу під­йом води був нор­маль­ним для дора­дян­сько­го Дніпра, нере­гу­льо­ва­но­го гре­бля­ми. Але в ситу­а­ції нор­маль­ної весня­ної пове­ні вода під­ні­ма­ла­ся б тижня­ми, тва­ри­ни могли б йти від неї, на зато­пле­них луках ство­рю­ва­ли­ся б коло­нії пта­хів, риба вихо­ди­ла б на нерест на зато­пле­ні тери­то­рії. І потім через пару міся­ців вода спа­ла і все б при­йшло в норму.

«Але зараз виру­ю­чий потік води про­сто змив усе живе. Дерева, тро­стин­ні плав­ні там зали­ши­ли­ся, вони від­нов­лю­ю­я­ться, але з тва­ри­на­ми це не так. Там, напри­клад, був один вид мурах, який є тіль­ки там, і, можли­во, його біль­ше не існує на пла­не­ті. Підтверджені зна­хід­ки остан­нім часом були тіль­ки там», — каже еколог.

«Там є тушкан­чик, місце­вий кра­є­вид, який лише там. Там є слі­пак піща­ний, який мешкає тіль­ки в цій зоні під­то­пле­н­ня і біль­ше ніде у сві­ті його немає. Він, напев­но, не вимре пов­ні­стю, але тре­ти­на його аре­а­лу потра­пи­ла в ту зону, яку вза­га­лі зми­ло», — додає Василюк.

Слепыш песчаный (Spalax arenarius). Эндемик. Обитает только в нижнем течении Днепра. Adobe Stock 
Сліпак піща­ний (Spalax arenarius). Ендемік. Мешкає тіль­ки в нижній течії Дніпра

Крім мит­тє­во­го зби­тку є і від­кла­де­ний, пов’я­за­ний із сут­тє­вим під­йо­мом рів­ня ґрун­то­вих вод. Якщо вище гре­блі ґрун­то­ві води, швид­ше за все, опу­стя­ться, то ниж­че — про­бле­ма зво­ро­тна. Вся лів­обе­ре­жна Херсонська область — це піски, нами­ті Дніпром після остан­ньо­го зледеніння.

«Ґрунтові води силь­но під­ня­ли­ся, а дов­ко­ла вся рослин­ність при­сто­со­ва­на тіль­ки до сухих пісків. Ось вона, швид­ше за все, вимо­кне і заги­не. Піднявся рівень води в річці Інгулець, там поса­дже­ні сосно­ві ліси, і вони вимо­кнуть. Сосна не може бути зато­пле­на і нор­маль­но почу­ва­ти­ся далі. Там є рід­кі­сний вид місце­вої бере­зи дні­пров­ської, вона теж може заги­ну­ти», — каже Василюк.

Чи потрібно відновлювати водосховище

У Симонова не зна­йшло­ся добрих слів для Каховського водо­схо­ви­ща та ГЕС. Він вва­жає, що ця пам’я­тка радян­ської доби була вкрай неефе­ктив­ною як з погля­ду еко­ло­гії, так і з погля­ду економіки.

«Це без­глу­зда зов­сім спо­ру­да,» гово­рить він. — Правда, Рибінське водо­схо­ви­ще в Росії ще без­глу­зді­ше Каховського». Симонов каже, що з поверх­ні водно­го дзер­ка­ла випа­ру­ва­ло­ся стіль­ки ж води, скіль­ки могло пода­ва­ти­ся на зро­ше­н­ня. Енергоефективність Каховської ГЕС у деся­тки, якщо не в сотні разів мен­ша, ніж у Дніпрогесу, каже вче­ний, і замі­ни­ти його в енер­го­си­сте­мі доста­тньо легко.

За сло­ва­ми Симонова, голов­на про­бле­ма у зв’яз­ку зі зни­кне­н­ням водо­схо­ви­ща поля­гає не в еле­ктри­ці, яку виро­бля­ла ГЕС, а у воді, яка тепер недо­сту­пна для існу­ю­чих водо­за­бо­рів: «Але дешев­ше буде зро­би­ти поту­жні­ші насо­си та дов­ші тру­бо­про­во­ди, ніж від­нов­лю­ва­ти все у пер­вин­но­му вигляді».

Він зазна­чає, що, можли­во, дове­де­ться міня­ти сіль­сько­го­спо­дар­ські куль­ту­ри на менш вимо­гли­ві до поли­ву: «При неефе­ктив­ній радян­ській систе­мі для поли­ву потрі­бно понад два кубі­чні кіло­ме­три води на рік, що навряд чи реаль­но в май­бу­тньо­му через змі­ни клі­ма­ту. Доведеться орі­єн­ту­ва­ти­ся на дещо інші куль­ту­ри, на дещо інші техні­ки», — гово­рить він.

Важливим аргу­мен­том про­ти запов­не­н­ня водо­схо­ви­ща можуть ста­ти бажа­н­ня місце­вих жите­лів: «Навколо гро­ма­ди – сіль­ські гро­ма­ди, і це реаль­не самов­ря­ду­ва­н­ня. Коли зем­ля звіль­ни­ться, її дове­де­ться при­пи­су­ва­ти до нав­ко­ли­шніх гро­мад. І у людей з’я­ви­ться можли­вість дума­ти, чи хочуть вони зно­ву це «море», чи хочуть так само прийня­тне місце існу­ва­н­ня, але більш різно­ма­ні­тне і ще тро­хи з еко­но­мі­чною вигодою».

Симонов не вва­жає, що дум­ка ця буде єди­ною: бага­то деся­ти­літь водо­схо­ви­ща визна­ча­ло сере­до­ви­ще про­жи­ва­н­ня тисяч людей, які спри­йма­ли його як свою батьків­щи­ну: «Коли від­бу­ва­є­ться ката­стро­фі­чна пере­бу­до­ва, можна дов­го роз­по­від­а­ти людям про те, як добре, що від­но­ви­ться при­ро­дна еко­си­сте­ма Але вони у трьох поко­лі­н­нях виро­сли на бере­зі цієї “калю­жі”. Вони ска­жуть: “Ми тут виро­сли, ми тут купа­є­мось”. Це сут­тє­во», — гово­рить Симонов.

«Людям якось тре­ба макси­маль­но допо­мог­ти ада­пту­ва­ти­ся та вико­ри­сто­ву­ва­ти нові можли­во­сті, бо вибо­ру немає. Це мас­шта­бна тра­ге­дія для всіх, хто там живе», — під­су­му­вав Симонов.

Трагедія від­бу­ла­ся, і її наслід­ки визна­ча­ти­му­ться деся­тки років, про­те вже зараз необ­хі­дно дума­ти, що роби­ти з еко­ло­гі­чною трав­мою вій­ни. Є можли­вість вже не повер­та­ти­ся в ту точку, яка була постав­ле­на в 1958 році, а спро­бу­ва­ти зро­зу­мі­ти, чи можна вилі­ку­ва­ти річки, пере­го­ро­дже­ні гре­бля­ми, зро­би­ти їх живими.

Автор нари­су: Сергій КУЗНЄЦОВ

  4.07.2023

, , ,